Аутоімунні енцефаліти: 2 небезпечні форми

Такі захворювання, як аутоімунні енцефаліти, вражають сіра речовина мозку через активність антитіл по відношенню до власних клітин нервової системи. Подібні патології відносяться до категорії дуже серйозних і небезпечних захворювань, які складно піддаються будь-якої терапії.

Однак при перших ознаках енцефаліту, якщо швидко звернутися до лікаря, можна врятувати життя пацієнта. Для швидкого і своєчасного виявлення хвороби слід бути в курсі, звідки береться це порушення, і як воно протікає.

Зміст

  1. Перебіг захворювання
  2. Енцефаліт Шільдера

Перебіг захворювання

Синдром Расмуссена – так називають цей аутоімунний енцефаліт – визнаний найнебезпечнішим різновидом хвороби, ефективного лікування від нього поки що не існує. Для патології характерно запалення одного або обох півкуль мозку. Але є і втішна інформація: переважна кількість випадків, при яких розвивається синдром, доводиться на підлітків в 14-16 років. В цей час імунітет особливо нестабільний, тому схильність помітно зростає.

Головна відмінність синдрому від інших типів енцефалітів – стійкість епілептичних нападів. Позбутися від них не допомагають навіть медикаменти. Друга особливість – повна атрофія одного з півкуль мозку, відбувається погіршення кровообігу і зменшення розмірів. Подібний процес всихання мозку не може бути звернений.

Вчені не можуть з упевненістю назвати особливості розвитку і всі причини синдрому. Найчастіше до причин подібного типу аутоімунного енцефаліту відносять:

  • дію аутоімунних антитіл;
  • віруси різного походження;
  • активність цитотоксичних Т-лімфоцитів.

Антитіла можуть формуватися спонтанно внаслідок різних бактерій. Їх надмірна активність спрямована на придушення власних здорових клітин. Т-лімфоцити ж – це клітини, які відповідають за реакцію імунітету, захищають від вірусів. При патології вони «втрачають» свої мішені і так само починають вражати здорові тканини.

Прояв енцефаліту Расмуссена

Найчастіше патологія супроводжується такими симптомами, як сильні епілептичні напади з втратою свідомості, а також:

  • в періоди загострення інфекції спостерігаються мимовільні рухи м’язів;
  • помічається одностороннє ослаблення чутливості кінцівок або навіть параліч;
  • нерідко розвивається слабоумство, погіршується пам’ять, забуваються прості речі, а мова стає закручений.

На ЕЕГ помічено, як погіршується активність одного з півкуль. Останні дослідження показали, що для енцефаліту характерні судоми мови.

Етапи захворювання

Синдром Расмуссена розвивається в 3 стадії, кожна з яких має власні симптомами і вимагає певних терапевтичних дій:

  1. Продромальний етап. Розвивається близько 6-8 місяців і частіше зустрічається у дітей до 7 років. Епілепсія на першій стадії зустрічається вкрай рідко, а ослаблення м’язової тканини зовсім відсутній. У 60% пацієнтів хвороба переходить на наступну стадію, у решти різко протікає в гострій формі.
  2. Гострий етап. Часто виникають такі симптоми, як епілептичні припадки, прогресування паралічу і слабкості м’язів. З’являються ознаки слабоумства, етап триває 7 місяців і переходить у фінальну стадію.
  3. Резидуальний етап. Залишковий перебіг хвороби після лікування. Тривалість нападів епілепсії і їх кількість зменшується.

Важливо і те, що стан, який зберігає людина на 3 етапі хвороби, буде залежати від своєчасності та ефективності лікування.

Нерідко хворі залишаються частково паралізованими, а також на все життя зберігають виражену розумову відсталість.

Визначити етап розвитку хвороби можна тільки за кількістю та гостроту нападів, а також паралічу. В процесі загострення пошкодження головного мозку можуть збільшуватися. Фахівці відзначають додаткові симптоми:

  • епілепсія порушує моторні функції різних груп м’язів;
  • кількість нападів зростає в рази;
  • препарати втрачають свою ефективність проти нападів.

Симптоми хвороби і для дорослих, і для дітей залишаються однаковими. Однак у дітей хвороба розвивається набагато швидше, а симптоми помітні відразу ж. У дорослих патологія протікає повільніше.

Симптоми можуть розвиватися протягом 1-2 років з ледь помітного погіршення моторики м’язів до порушень мови. Паралельно частішають напади епілепсії. Чим раніше хвороба буде виявлена, тим ефективніше пройде лікування.

Діагностика і терапія

Будь-яка форма аутоімунного енцефаліту досліджується ЕЕГ, МРТ та аналізами. На гострій стадії подібні підходи не потрібні, так як симптоматика виражена досить сильно. Своєчасне виявлення хвороби дозволить застосовувати імуностимулюючі медикаменти, які не дадуть розвинутися таких патологій, як слабоумство і сильне порушення мови.

На запущеній стадії хвороба не підлягає лікуванню, а організм погано реагує на протиепілептичні препарати. Можливо хірургічне видалення частин мозку, які зазнали деградації.

На ранніх етапах прийом протиепілептичних препаратів стає досить ефективним в поєднанні зі спеціальною дієтою. У ній повинно бути багато жирних кислот, а білка і вуглеводів – мінімум. Звідси зростає потреба в нерафінованих рослинних маслах.

Сучасний метод лікування синдромів, пов’язаних з енцефалітами аутоімунного типу, – транскраніальна магнітна стимуляція. Вона покликана позбавити від нападів епілепсії. Додатково призначається плазмаферез або фільтрація крові, а також імуномодулятори і гормональні препарати.

Енцефаліт Шильдера

Ще один різновид аутоімунного енцефаліту – синдром Шільдера, або дифузний склероз. Це прогресуюча патологія, яка вражає в основному біла речовина півкуль мозку, мозочка, а також моста. На тлі синдрому розвивається склероз.

На діагностиці виявляються запальні вогнища в білій речовині, а також дегенерацію осьових циліндрів і клітин кори мозку. Зустрічається хвороба в основному у віці від 5 до 15 років, а причини і патогенез наука не встановила.

Перебіг хвороби супроводжується підгострими ознаками, серед популярних симптомів відзначають:

  • порушення психічного розвитку, різкі розлади зору;
  • помітна зміна поведінки дитини, зниження інтересу до ігор і навчання;
  • розвиток емоційних розладів;
  • афазіческіе і апраксіческіе порушення;
  • можливий розвиток глухоти і паралічу м’язів обличчя через ураження нервів;
  • швидкий розвиток недоумства;
  • судомні напади, розвиток паралічу і слабкості м’язів.

Симптоми виявляються рано і досить швидко наростають. Тривалість хвороби становить в середньому 2-3 роки. Діагностика утруднена тим, що хвороба складно відрізнити від розсіяного склерозу, а також пухлин мозку.

Для патології немає розроблених методів лікування, найчастіше призначають кортикостероїди і речовини, що знімають різні симптоми. Перебіг хвороби зазвичай вважається незворотнім.

На жаль, не всі аутоімунні порушення піддаються швидкому і якісному лікуванню. Що ж стосується енцефалітів, то тут головне – швидко знайти проблему і приступити до терапії. Тоді можливе збереження більшості функцій організму.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.