Світлий Великодній тиждень, поминальні дні, Проводи

Світла Великодня неділя закінчується, але віруючі християни продовжують вітати один одного, як мінімум ще тиждень до Батьківської поминальної дати словами: “Христос воскрес!”. Чому це відбувається? І скільки днів належить святкувати Пасху? Як називаються дні після Пасхи? Що таке Радуниця? На ці питання ми спробуємо дати вам відповідь у нашій статті.

Зміст статті:

1 Найдовше свято у християн – Пасха
1.1 Що таке світла седмиця?
1.2 Що таке Фомін тиждень?
2 Поминальні дні, Проводи
2.1 Обряди у поминальні дні
3 Що таке Пасха мертвих?
4 Поминання покійних на Проводи
5 Народні звичаї і повір’я на Проводи
5.1 Батьківські дні

Найдовше свято у християн – Пасха

Перед важливими і значущими християнськими святами і після них в церковних Богослужіннях можна почути “відгомони” цих подій. Дні до самого торжества зазвичай називають: “предсвята”, а час після свята прийнято називати “після свята”.

Так от, після Великодня період “після свят” триває 38 днів, якщо врахувати сам день Пасхи і день віддання, то виходить 40 днів. Саме стільки ж днів Ісус Христос прибував на землі до свого вознесіння.

Що таке світла седмиця?

Світла седмиця – перший тиждень після Великодня, який особливо виділяється в християнській релігії. Весь тиждень прийнято вітати один одного словами: “Христос воскрес!” – “Воістину воскрес!”. Тим самим ми сповідуємо воскресіння Господнє. Так само в цей час прийнято обмінюватися червоними яйцями, як символом нового життя.

У перекладі з єврейського “Великдень” – порятунок. У день Великодня відбувається перехід від смерті до нетлінного життя. Спаситель своїм воскресінням відкрив віруючим ворота раю і подарував надію.

Вранці і ввечері в храмах можна послухати весь тиждень Великодний годинник – так називаються особливі псалми, які співаються в ці дні. Ще парафіяни здійснюють кожен день хресний хід навколо храму з запаленими свічками. Щоденні хресні ходи із запаленими свічками після Літургії та дзвін – також ознаки Пасхального тижня.

Ознаки Пасхального тижня можна чути всі сім днів – це дзвін після Літургії. А так же в Світлу седмицю скасовуються пости по середах і п’ятницях для віруючих християн.

А в п’ятницю здійснюється освячення води після святкування ікони Божої Матері “Живоносне Джерело”. Протягом восьми днів Пасхального тижня не припиняється прославляння Христового Воскресіння, всі вони злиті як би в єдиний день.

Що таке Фомін тиждень?

Другий тиждень після Великодня називається Фоміним тижнем.

Поминальні дні, Проводи

Історія свідчить, що в слов’янській традиції поминальні обряди і молитви про покійних здавна були присутні у багатьох святах в році. Зазвичай поминальні дні передували великим святам, таким як Різдво, Масляна, Трійця.

Як завжди, поминальні дні припадають на суботу або п’ятницю, а іноді в обидва ці дні. Називаються спеціально призначені для поминання покійних дні у слов’ян особливо: “Гробки”, “Діди”, “Могилки”, “По́минки”, “Ра́довниця”, “Проводи”. До традиційних поминальних днів насамперед треба віднести “Радуницю” і “батьківські суботи”.

На седмицю у вівторок і четвер поминають в основному “безіменних” і “нечистих” небіжчиків, померлих не своєю смертю, крім загиблих в бою.

Обряди в поминальні дні

Існує повір’я, що в ці поминальні дні на паску душі померлих родичів приходять в будинку, щоб відвідати своїх близьких. У ці дні прийнято варити кутю, кисіль, пекти пироги та млинці. Так само треба відносити на могили батьків “харчі”. А частину частувань відносили до храмів чи роздавали бідним, щоб пом’янути “батьків”.

Для різних регіонів існують свої повір’я в батьківські дні. Наприклад, топили баню, при цьому завжди для “батьків” залишали чистий рушник, мило і віники. Або перший млинець на Масляну клали за слухове вікно, або за ікону.

В інших регіонах перед трапезою необхідно було мовчки постояти біля столу, не доторкаючись до їжі. У цей час за переказами їли померлі.

Що таке Пасха мертвих?

Існує уявлення про “Великдень мертвих”. У ньому говориться, що в переддень Великодня Господь відкриває і рай і пекло. Свідченням тому є відкриті царські врата в храмах. Душі померлих Господь випускає з “того світу”. І вони можуть відвідати свої будинки і відзначити свій Великдень.

Існує ще одне повір’я, що в період від Великодня до Вознесіння Ісус Христос подорожує по землі, і всі, хто помирає в ці дні, потрапляють прямо в рай. Проте всі ці уявлення мають статус народних звичаїв і не більше. Адже вони в основному суперечать церковним канонам про Воскресіння Христа і радості з приводу цієї події.

Поминання покійних на Проводи

В Україні прийнято на Проводи (Гробки) відвідувати могили покійних родичів щоб впорядкувати могилки родичів, насіяти квіти, посадити дерева, а також доглянути покинуті могили поруч. Зазвичай на Радуницю приносять на кладовище непарну кількість страв. Притому вони повинні бути сухими.

Саму трапезу треба починати зі слів: “Святі батьки, ходите до нас хліба-солі поїсти”. Символічно для покійних залишається їжа. У цей день часто збираються всі родичі біля могил, прийнято знайомитися з дітьми рідних, знайомитися з далекими родичами, згадувати покійних. Адже всі намагаються в ці дні приїхати на батьківщину здалеку.

Наприклад, в церковному словнику 1773 року зазначалось:

“В Радуницю був звичай серед простолюддя згадувати померлих родичів з язичними обрядами, і той, хто згадував, приносив на могилу сичене (підсолоджене) вино, пироги, млінці, і після відправи священиком литаї, взявшу чарку з вином або склянку з пивом, відливав частину на могилу, а решту допивав сам; жінки в цей час плаксивим голосом причитали добродійства покійника…”

А коли прощаються з покійними, то кажуть: “Мої батьки, вибачте, не гнівайтесь: чим хата багата, тим і рада”, “Лежить спокійно і нас не скоро до себе чекайте”.

Народні звичаї і повір’я на Проводи

В іншій частині Русі на Радуницю прийнято поминати померлих родичів в церквах і вдома. І ходити на цвинтар не прийнято. Одне з народних традицій і повір’їв – топити баню на Радуницю, самим не митися, а залишати воду, мило і чистий рушник для мертвих. Вранці йшли в лазню і на розсипаному на підлозі попелі шукали сліди присутності покійних.

На Фоміному тижні вважалося, що предки приходять в будинок відвідати свою рідню. Тому на столі залишали “сніданок”, “обід” і “вечерю”. Або на віконце ставили склянку з водою і крихти хліба.

Очисний обряд миття в лазні на Радуницю досі існує в деяких регіонах Білорусі. Адже заборона на відвідування бань існувала від Страсного Четверга до Радуниці.

Батьківські дні

За часів СРСР, коли церква перебувала під забороною, люди все одно йшли в поминальні дні на кладовища. Тому були в деяких регіонах засновані “батьківські дні”. Вони існують досі. І часто жителі міст приїжджають до сіл в неділю на Великодньому тижні на “Батьківський день”.

Хоча церква цю традицію не вітає, багато людей ходять на кладовище кілька разів. Звичайно важливо не тільки в який день буде проведений цей обряд, але і відмовитися від “бенкету” на могилах покійних, а найкраще приходити в цей день з ритуальними стравами і згадувати про родичів.